Обдарована дитина

2020-09-21

Допомога обдарованій дити

Так уже сталося, що педагоги закладу освіти активніше залучені до процесу впливу на проблемну дитину, а до обдарованих «руки не доходять». Скільки потенційних «зірочок» так ніхто і запалив. Робота з обдарованими дітьми копітка, захоплива та дуже делікатна. Тут потрібен особливий підхід для вибудови процесу, у якому задіяні батьки, учителі, психолог і, звісно, самі діти. Батькам відведено ключову роль як основному фактору впливу.

Що може заклад освіти? Найпростіше — в індивідуальному порядку або зібравши групу батьків, які виховують обдаровану дитину, провести за рекомендаціями психолога роз’яснювальну бесіду щодо вивчення унікальності обдарованих дітей, того, як уміти уникати проблем або їх вирішувати.

►Особливості способу сприймання та поведінки обдарованих дітей

Більш чутливаі, зважаючи на свою дитячу відкритість, сприймає зовнішній світ дуже емоційно. Через свою несхожість з іншими, особливо коли це підкреслюють старші, така дитина може відчувати негативне ставлення до себе однолітків, що може впливати на формування самооцінки.

Внутрішня потреба в удосконаленні. Дитина не заспокоїться, поки не досягне вищого рівня. Водночас в неї яскраво виражене відчуття незадоволеності, часто ставить перед собою завищену мету. Не маючи можливості її досягнути, вона починає переживати, звідси — відчуття власної неадекватності та низька самооцінка.

Дуже критична до себе та своїх досягнень, тому стає залежною від похвали та думки інших. Але з іншого боку, прагнення вдосконалення і є тією силою, що сприяє високим досягненням. Завдання дорослих: уміти підтримувати свою дитину.

Часто замислена й замкнена. Занурившись у роздуми, вона мало контактує з однолітками, що може спричинити у дитини відчуття помилково негативного ставлення з боку однолітків. Батьки можуть це частково компенсувати, заохочуючи дитину проводити дозвілля з друзями, однолітками, ходити в гості або запрошувати когось до себе.

Здебільшого невідповідність між фізичним та інтелектуальним розвитком. Обдаровані діти часто бажають спілкуватися з дітьми старшого віку. Вони інтелектуально випереджають своїх ровесників, але фізично іноді поступаються старшим. Вони не бажають бути лідерами серед однолітків, але й не можуть бути ватажками серед старших. Це може спричинити дисонанс у формуванні власного «я». Через свою природну допитливість та прагнення пізнання обдарована дитина нерідко монополізує увагу вчителів, вихователів, батьків та інших дорослих. Це спричиняє непорозуміння у стосунках з іншими дітьми, яких дратує прагнення такої уваги. Обдарована дитина часто з недостатньою терплячістю ставиться до дітей, які перебувають на іншому рівні інтелектуального розвитку. Завдання батьків: відкрити поняття самопізнання.

►Компоненти системи самоменеджменту

Самопізнання— виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу; порівняння себе з іншими, позитивними людьми; сприйняття критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито збоку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об’єктивного ставлення до себе.

Самоорганізація— можливість домогтися максимального ефекту за найменших витрат енергії, часу, матеріалів; правильне використання часу з найбільшим результатом; чітке уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяльності.

Самовиховання— самопримушування до виконання позитивних дій, оволодіння знаннями, добрих справ чи самостримування до негативних.

За матеріалами О.В. Мороз, Володимир-Волинський центр позашкільної освіти, Волинська область, «ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ» № 4 (100) квітень 2017 р.


Кiлькiсть переглядiв: 14

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.