Як дати раду зайвій балакучості дитини
Якщо ваша дитина надмірно говірка, це завдає незручностей не тільки вам. Імовірно, вихователі в дитячому садку також висловлюють вам подібні скарги. Зарадити такій особливості дитини батькам допоможе низка порад.
1. Не навішуйте на дитину ярлики
Називаючи дитину говіркою, ви може суттєво зашкодити її самооцінці. Натомість прийміть таку особливість дитини і будьте вдячні їй за те, що вона ділиться з вами своїми почуттями. У протилежному випадку було б набагато гірше.
2. Давайте дитині можливість висловитися
Давайте дитині змогу щодня говорити те, що вона хоче сказати. Подивіться їй в очі й самі почніть розмову. Дитина повинна знати, що говорити – нормально. Не змушуйте її мовчати – у майбутньому це може спричинити низку проблем.
3. Встановлюйте обмеження
Поясніть дитині, що не можна озвучувати абсолютно все, що їй спадає на думку. Зосередьте її увагу на тому, що деякі моменти – особисті, а тому ними не можна ділитися зі сторонніми людьми, а також наголосіть, що в певних місцях не можна голосно розмовляти (наприклад, у бібліотеці). Такі настанови допоможуть дитині зрозуміти, як поводитися в різних ситуаціях і як трактувати невербальні сигнали людей навколо. Також повідомте дитині, що вона завжди може порадитися з вами, коли не впевнена, чи можна розповідати про ті чи інші життєві моменти.
4. Грайте в мовчанку
Щоб прищепити дитині звичку слухати інших, доцільною є гра в мовчанку. Поясніть дитині правила гри: програє той, хто першим заговорить. Це навчить дитину час від часу мовчати і слухати, що говорять інші.
5. Візьміть тайм-аут
Постійно перебувати поруч із надто говіркою дитиною іноді досить виснажливо. Тому ви маєте право на тайм-аут. Послухайте спокійну музику, почитайте книгу або присвятіть час тому чи іншому заняттю. Імовірно, дитина захоче до вас приєднатися.
Із більшістю занадто говірких дітей можна ефективно спілкуватися, дотримуючись щойно зазначених порад. У деяких випадках зайва балакучість може бути спричинена низкою розладів, наприклад, синдромом Аспергера, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю тощо. Щоб виключити їх наявність, зверніться до фахівця.
Коментарi